Нетривким щастям ти розповсюджуєшся в повітрі вагону. Таким приємним, насиченим, загадковим ароматом...
Сильні руки тебе зривали... Сушили твої краплі душі на жорстокому палючому сонці... Перебирали твої маленькі, цінні, солодко-гіркі шматочки єства... І ти народилась! Граючись з людським оком хизуєшся своїм шоколадним, нестримним виглядом... Спокушаєш... Інтригуєш і забираєш в полон свого витонченого смаку... Він заводить з пів-оберта, охоплює все тіло солодким теплом; заставляє прокинутись найменшу, найпотаємнішу клітинку тіла... Хитро заставляєш непомітно опинятись в приємному екстазі...
Спочатку була ти...
Спочатку була кава...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212818
Рубрика: Нарис
дата надходження 25.09.2010
автор: тепла осінь