Колотиться серце,
псуються нерви.
Та де ж та весна поділась?
...В очах вже вечір...
А я все вперто
сміятись буду і буду радіти!
Прокинеться місяць,
блимне крізь штори
візьметься зводити з розуму тишу.
я буду співати,
пахуча, мов квітка.
В моєму волоссі танцює твій ніс...
...руки блукають стежками,
знайомі знаходять місця...
А сонце лоскоче, сонце жадане.
Світ вже дізнався, яка це краса.
Місто стікає,
сходами сходить.
В долоні Альтанки
лягає любовно.
Я поцілую між хвилями Ворсклу,
а ти мої пальці,
й колінця замерзлі
вже вкотре зігрієш собою.
А ти мене знову здіймаєш, як прапор
затьмарювать мною свої горизонти,
завішувать вікна
і - цілувати...
Шовковим стягом
тріпоче кохання.
І все це з нами робить осінь.
Руда шалена
відьма косоока
осінь!
25.09.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2010
автор: gala.vita