Відірвався листок від рудого похилого клену.
І за сивими хмарами у небачену даль полетів.
Він хотів подивитись, чи лишилися друзі зелені,
Наздогнати своїх незабаром злетілих братів.
Його вітер гойдав, підіймаючи теплим потоком,
І у вільнім польоті побачив усе, що хотів.
Він востаннє злетів, наче птах, неймовірно високо...
І щоб землю зігріти – її своїм тілом накрив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212841
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2010
автор: Віктор Нагорний