Коли приходить розуміння,
То розриває серце біль.
Ціною власного прозріння –
Любов утоплена в крові.
І не спинити кровотечу,
І не загоїть в серці ран.
Сумління слово втіхи шепче,
А відчай лагодить капкан.
Куди реальність незбагненна
Наївну душу заведе?
Втікать від себе – бракне сили,
А виходу нема ніде.
Сторонній скаже: «Безнадія…
Де боротьба? І де протест?»
Я відповім, нехай радіє,
Що не його тягар і хрест…
О, скільки можна опиратись?!
Зализувать свої жалі?!
Я ладна на поталу здатись,
Ніж бути вік свій у борні.
Не подолань і буйних злетів,
А спокою душа жада,
І ніжних, лагідних куплетів,
І днів прозорих, як вода.
І щоб взаємність зігрівала
Серця закохані щомить…
Але такого в світі мало,
Все більше, «любить - то болить»!
02.12.2008 Айрин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2010
автор: Айрин 2010