*-*-*

І  народився  я,  і  вмерти  мушу  ,
В  обіймах  щезнути    землі,
Тому  й  мабуть  тривожать  душу
Печальним  клином  журавлі.

Кохав  людей  і  ненавидів,
Прощав  і  не  прощав  я  їм,
Багатим  був  і      був  у  злиднях,
Тепер  же  йду  в  незнаний  дім.

Скорботна    доля  всім  живучих,
На  мить  захожих  в  ці  краї,
Тому  й  мабуть  жахіття  мучать
Порою  помисли  мої.

Але  й  вони  будуть  зітерті
Цілунком  каверзної  смерті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2010
автор: Рідний