Я сьогодні не творю-я сьогодні витворяю,всі слова,що йдуть від тебе вголос промовляю.Місто спить,та я не сплю,я з тобою розмовляю,про кохання,про чекання,про нудьгу та сподівання.Чую я ми не одні-за стіною ще такі,не такі?Помовчимо,розбиремося,хто і що.Хвиля тиші,жінка каже-Я сьогодні у трамваї все гадала й міркувала,що зробить тобі такого,щоб тебе я покохала!чоловік відповідає-В тебе хата є і погріб,що ще тобі треба?-Хочу віллу і машину і грошей багато,он на Люську як погляну всю аж роспирає,має все,що заманеться,та все мало-не уйметься,ти на мене подивися,хіба ж я страшненька?маю п'ятий розмір бюсту,та й хода гарненька,а вона?вона й не ходить,їздить в лемузині і як тільки тії ноги влазять у машині,вона й вдома не буває-ніби в бурситеті,а я справная хозяйка,все є у буфеті,із підвала не вилажу,все туди заношу,все!не буду!більш не хочу!хочу як у Люськи,хочу духатись Армані,щоб крутились біля мене круті,як їх,що в кишенях мають мані,що?мовчиш?нема що сказати?Справді тиша,що там сталось?може слів не має?Ні,не слів,у нього сили слухать вже немає,він заснув і сниться йому,ніби пальцем Люська його манить біля дому,він за нею без оглядки прошмигнув в квартиру,вона робить йому каву й мовчки поглядає,там не п'ятий,та той подих так розігріває,він не хоче пити каву й додому не хоче,доторкнулась до волосся-ноги віднімає,доторкнувся він до неї,Боже,милий Боже,як же ж добре біля неї-краще не буває,а вона йому ні слова,таке витворяє.Він від тої насолоди узяв і проснувся,біля нього його люба поправляє груди-Знаєш,любий,ця розмова довела до сказу,то ж пиляти тебе буду щодня й не по разу.Тут він мовчки постояв,вийшов тихо й прошептав-Хоч пиляй,хоч не пиляй,я до Люськи йду у гай!Знову тиша,розібрались,мабуть,сплять,а хто і де?-А ти куди?-Спробуй відгадай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2010
автор: Ольга Ратинська