Зима, мов сон, все білим замело
І засліпило почуттям іскристим
Цілую твої губи і чоло,
А сльози по щоці дрібним намистом.
Не треба слів, бо в них одна печаль
І зайвих фраз, що вводять у оману,
Блакитні очі з поглядом у даль
Засніжене "прощай" мені сказали.
Я ще твоя, довірливо смішна
Чекаю потяг на пустім пероні
Ти вже далеко, через місяць, два
Мене забудеш, я тебе ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2010
автор: dogma