Він довго вежу будував для самопізнання.
Вона була химерною. Затіяне – безглуздим.
На справу цю життя віддав, всі сили, всі знання.
Закінчив.
Роздививсь.
Злякавсь.
І впав з верхівки трупом…
До вежі згодом звик народ,
і славить свого сина,
бо людям треба щось таке, щоб бачити очима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213155
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.09.2010
автор: Віктор Ох