Серед безвісті згадок і хибних думок,
Серед дивності мрій, лайном оповитих,
Залишається шлях лиш один - до зірок,
Вогненних та несамовитих.
Крізь буремні шляхи через простір і час,
Крізь людей рої дивні й жахливі,
Проривається лиш єдиний із нас,
Той, хто душу продав літній зливі.
І туди де шляхи не ведуть навпрямки,
І туди де і сонце, і місяць
Він пройде, й проведе нас усіх залюбки,
Та для нас - він порожнє лиш місце.
На жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213163
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2010
автор: Noctivagus