така цікава роль...у кожного своя. Все залежиь від того ким ти хочеш бути, яку маску хочеш одіти і яких акторів впустиш в своє життя. І тоді починається найбільша вистава в світі. Ми перетворюємося на те, що ми бажаємо зараз бачити. Ми самі придумуємо, який костюм одіти, який макіяж нанести, яку зачіску зробити. Ми наводимо грим і готуємося до виходу на сцену. І чого ж ми чекаємо на сцені? Звісно тільки одного аплодисментів, зацікавлених поглідів, уваги до свого образу і того, щоб про нас говорили. Ми готуємося до найбільшої вистави - життя. І ось вихід, ми виходимо з дому. Дехто одіває маску байдужості, дехто хтивості, чи щастя, а можливо закоханості...у кожного вона своя...по свому унікальна і неповторна. Проходячи по вулицях, а на справді по сцені ми бачемо багато акторів. Ми бачимо як вони вдало і просто грають байдужість, стурбованість, щастя, злість, зацікавленість. І це не прості актори, які грають на сцені для того щоб показати як ми виглядаємо з боку...а це справжні вроджені актори. Люди які проходять повз...яким кожен ранок кажемо - Доброго ранку! Яке ж цікаве це життя...виходить ми всі актори і у кожного є цей дар...навіть у бабок які їдять насіння під будинками...вони ж також блискуче грають свою роль...сьогодні я актор і завтра ним буду....така ж бо моя доля...а маску я оберу вранці...мабуть як завжди...щасливого, трішки стурбованого і закоханого чоловіка....а яку маску носиш ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2010
автор: Себастьян