Турбулентно стікає проміння з дахів
Минанням літа протуберантно-спекотного,
І листя до пекла летить за спокуту гріхів,
Бемолять дощі на гітарному стані нотному.
Віртуального простору пурпурна тінь,
Неопізнаних бліків жовті клапті, як натяки
На презумпцію пам’яті , що не стане як тлінь,
А цвістиме в калюжах кленовим лататтям.
Вирулює сонце на зиму, чартер уже не змінить,
І ми пред’являєм квитки на ґейті,
І проходим крізь рамку, - щось під серцем джмелить,
Бо там тепло ще... Не по цельсію і фаренґейту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213701
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2010
автор: Лана Сянська