Сльози виїли радість з очей,
Губи склались у міну німу.
Біль тупий безкінечних ночей
І питання нікому: -Чому?
Не чекаю, що хтось відповість
І не тішить прийдешня весна.
Десь зсередини поїдом їсть
Серце туга нестримна й страшна.
Гублю віхи життя й маяки
І несе мене вперто вода.
Віддаляється беріг ріки,
Виростає лиш днів череда.
...День неспішно дотла догорить,
Світ довкола порине в пітьму.
Знову сам. Знову серце щемить.
Свердлить мозок одвічне: -Чому?
08.02.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213710
Рубрика:
дата надходження 30.09.2010
автор: Salvador