У осені дивна вдача...
Ця пані така вразлива,
Так часто надривно плаче
Нестримано і примхливо.
Насуплено хмурить брови,
Жбурляє вітрами в груди,
І суму тяжкі окови
Навішує всім і всюди…
А інколи посміхнеться,
Їй сонце тоді до пари,
День щирим теплом наллється,
А небо розгубить хмари.
Немає чітких означень,
Якого чекати дива –
Всміхнеться, а чи заплаче
ця пані… така зрадлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213773
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2010
автор: Адель Станіславська