Джим. Вічність. (Із циклу "The Doors")

Париж…
Наркотики.  
І  в  дзеркалі  -
чуже  обличчя.
Напевне,  Джим,
і  тінь  Ейфелевої  вежі
здавалася  тобі  тінню  твоїх  крил.

Пам,
чекати  його  тобі  було
нестерпно.
Нестримно
кохати(ся)  
було
теж
нестерпно.
І  тих  три  роки  -
без  нього.
Стерпіла  тільки  ти.

Пат,
навіщо  ти  його
випила?
Ти  не  стала  від  цього
сильніша.
Думаю,
ностальгія  
змусила  тебе  постаріти.

Я  пишу  про  вас
як  про  вічність
теперішньої  миті.
Ви  -  одні  з  мільйонів.
Такі  ж  самі  як  я.
І  я  тішуся  тим,  що  я
Вже  пережила  те,  
Ким  і  Що  ви  були.
Течіть,  розплавлавляйте
мою  кров!
І  кожного  разу  нехай
звучатимуть  хвалою
андер-класу
ваші  імена…

А  як  це?  Розуміти,  що  співаєш  востаннє?  Як  розуміти  те,  що  завтра  -  не  буде?  Як  розуміти  те,  що  смерть  -  це  танець  спокою?  Як  розуміти  те,  що  розширена  свідомість  -  не  завжди  розширене  розуміння?  

Як  справитися  з  простотою  власного  існування?  Як  написати  слова,  які  зачіпляють?...

Відкрий.  Двері.  

Можливо,  не  зараз.  Можливо,  не  сам.  Можливо,  навіть  ніколи.  

Але  будь  готовий.

Переді  мною  -  вічність.  Та  сама,  що  була  і  перед  вами.  Я  буду  новою  зброєю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213885
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.10.2010
автор: Хельга Ластівка