Сміється осінь, золотом розкида,
Роздягаються в стриптизі дерева,
По листочку із себе, неспіша знима,
Готуючись до морозу... скоро зима.
А там, снігом зима запоршить, завіє,
Вдягне голісіньких в білі шуби свої,
Щоб не замерзли їх стовбури і гілки,
Нахлобучить на них ще й теплі шапки.
Простоять дерева до весни в теплі,
Зігріють і пташок під тим покровом,
Коли прийдуть весняні дні казкові,
Розтопить сонце шуби їх зимові.
І знову зазеленіють в красі вони,
Одягнуть в садах файні з квіток вінки,
Запахтять абрикосою, бузком і м'ятою,
Розквітнуть жасмином, піоном і трояндою...
Заспівають на деревах гарно пташки,
Зів'ють гніздечка, виведуть своїх дітей,
Будуть душі звеселять людей літньої пори,
До осені, допоки не покинуть рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213991
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.