Темніє небо над Вкраїною,
Зорею дивиться униз,
І над розбитою руїною
Рипить старий Чумацький Віз.
Усе розтягнуто, зруйновано,
Міліє річка, сохне ліс…
А я питаю: ну чого воно,
Неначе всім керує біс?
А ми ж людьми були народжені,
І серце в кожного з нас є…
Якісь немовби заворожені,
І кожен дбає про своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214038
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2010
автор: Софія Вдовиченко