Я дуже погано пишу - мені Майстер пробачить.
Заломлені руки не видно в загуслій юрбі.
А очі пророчі не схожі на зір перехожих -
І кару Твою невимовну лишаю собі.
Її я плекаю, заморену голосом світла,
Ношу в підшлунковій і мутить під ранок вона.
Я знаю, мій Майстре, Ти сотні страшних кілометрів
Назад загубив мене… Черепно-мозкова.
Настигне мене, мов драгун на пегасі святому,
Ця витівка розуму, це самогубство думок.
Ти будеш сміятись із мене, я вийду із дому
Назустріч тобі…На останній забутий урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214188
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.10.2010
автор: Хельга Ластівка