Майстер

Я  дуже  погано  пишу  -  мені  Майстер  пробачить.
Заломлені  руки  не  видно  в  загуслій  юрбі.
А  очі  пророчі  не  схожі  на  зір  перехожих  -
І  кару  Твою  невимовну    лишаю  собі.

Її  я  плекаю,  заморену  голосом  світла,
Ношу  в  підшлунковій  і  мутить  під  ранок  вона.
Я  знаю,  мій  Майстре,  Ти  сотні  страшних  кілометрів
Назад  загубив  мене…  Черепно-мозкова.

Настигне  мене,  мов  драгун  на  пегасі  святому,
Ця  витівка  розуму,  це  самогубство  думок.
Ти  будеш  сміятись  із  мене,  я  вийду  із  дому
Назустріч  тобі…На  останній  забутий  урок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214188
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.10.2010
автор: Хельга Ластівка