Заміняєш кохання любов'ю
все червоне фарбуєш у сіре
почуття розбавляєш водою
бо все справжнє не знатиме міри
небокраєм стає небовирій
треба межі тобі, аби взяти
нафіга тоді янгола крила
як до сонця боїшся літати?
ти казав: "хіба можна у бога
у кишені під серцем прожити?"
легше дихать за райським порогом
де не буде нічого боліти...
просто пливти. з маленької букви
поміж приголосними сховатись
вдих та видих. на полицю зуби.
А чи варто з тобой прокидатись?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2010
автор: Мія