Я в усіх лабіринтах завжди йшов до самого виходу
Було важко, блукав, але я не вмикав навігацію
І в випадках коли не лишалося сил уже дихати
Далі повз, і був впевнений в тому що маю рацію
Я в конфліктах завжди розділяв на частини провину
Ніби й правильно це, та розбори це тіж лабіринти
Розкладав по полицях усе до дрібниць без упину
Хоча можна було вже забути й давно помиритись
Я покараний вже, моя впертість моє ж покарання
Коли сам завинив так що соромно і пригадати
Захотів загорнути в пісок кілька днів останніх
І щоб вийшло готовий багато чого був віддати
Не судіть, знайдіть сили усе зрозуміть і пробачити
І якщо та людина близька то вона все оцінить
Будуть зміни на краще, усе буде ОК, от побачите
Тепле слово і посмішка завжди руйнує стіни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2010
автор: MC_Yorick