Буйний вітер розбишака,
Той ще волоцюга, гультіпака,
Шумить, немов той звір, реве,
Землю б`є, листя з дерев дере...
Кидає їх, дерева оголяє,
Гілки хитає, бо силу має...
Сховалися від того реву звірі,
В сосновому зеленому борі.
Не може він сосни побороти,
Стоять вони в обороні,
Гуртом чують шурхіт його кроків,
Мають мабуть по сто років.
Розхристані вітром на кручі,
Стоять білі сади, ледь живі...
Горнуться яблуні одна до одної,
Протягують свої віти оголені.
Плачуть вишні, свого листя їм жаль,
Скидати під ноги на землю нам,
Та прийшла осіння пора на жаль,
Разом з її місяцем, листопадом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214296
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.