Очі не відкриваються, якщо їх боятись відкрити
І мрія побачити світ залишиться тільки мрією.
І може тобі вдалося б бути щасливою,
Коли б стало сил несміливість свою залишити.
Тебе не почує ніхто, коли будеш мовчати,
Несміло дивитись у очі, а потім в підлогу
Й ніхто не прийде тобі, чуєш, на допомогу…
Із тихого шепоту, скоро, почни їм кричати.
Тобі не пояснять, якщо ти у них не спитаєш,
Покрутять лише своїм пальцем десь біля скроні
І, навіть, в молитві поєднані твої долоні
Тобі не поможуть…хіба ти їх досі не знаєш?
Якщо ти заплачеш, вони в тую ж мить засміються
І так реготатимуть, наче вже рвуться зі сміху,
Й коли ти не хочеш для них слугувати за втіху
Ти маєш сховатись від них, коли сльози зірвуться.
Ти можеш боліти душею, боліти всім серцем,
Сльозми умиватись і бути до всього вразливою,
Але геть усі мають бачити тебе сильною,
Бо жоден із них на сльози твої не озветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214309
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2010
автор: Лєха Суслик