В лабіринтах життя, у світах самоти
Не зуміла повз Тебе так легко пройти.
Роздоріжжя шляхів, перехрещення мрій:
Я належу Тобі, Ти – навіки лиш мій.
У пустелі життя ми весну віднайшли
І любов, наче скарб, у душі пронесли.
І серця у гармонії билися в нас,
Бо кохання вогонь в них ніколи не гас.
Та на сцені життя нам вже бракло ролей,
І ніхто не впустив нас до щастя дверей.
Збудував хтось між нами до неба стіну,
Але хто і за що, я ніяк не збагну.
У пустелі життя розгубилися ми,
Я у світі людей, Ти в обіймах пітьми.
Та одна в нас з Тобою дорога до мрій:
Я належу Тобі, Ти – навіки лиш мій!...
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2010
автор: валькірія