Не раз цей світ навідмаш б'є у душу,
Холодним дулом тисне нам до скронь.
З хитких колін вставати знову мусим,
Роздмухуючи згаслий в нас вогонь.
Ця тінь крізь небо й тебе... і ще далі,
Цього не змінить часу вічний плин.
Нехай всихають всі твої печалі,
Усі жалі, що в серці проросли!
Хай відніміле - знов чутливим стане,
А недопиті свічкою думки
Зринають в тобі з променем світання -
Незримим дотиком Господньої руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214410
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2010
автор: валькірія