Я бачу смертельний вальс.. Вальс осені.. Ця сила.. Ця величність.. І страх, який пронизує мене до кісток! Отупіли ножі Страху, надзвичайно болюче вони пронизують мою свідомість.. Тепер я розумію – це останній танок..для них!! Не для мене!! А колись і я так танцюватиму свій останній вальс..
Вони летять… Листочки відірвані від дерев просто знищують приємні спогади про Осінь.. Невже вона така жорстока? Я плачу.. А чому? Не знаю… А вальс все кружляє і кружляє над землею.. Мертві тіла лягають на землю, а там забуваються в Смерті!!!! Вона така бездушна.. Це ж листя – сльози дерев.. Їй байдуже до сліз.. Їй байдуже до людей…
..Я в ямі.. Мені холодно.. Та я продовжую дивитись на вальс.. Мокрі очі.. А як мені їм допомогти? Я тільки спостерігаю.. Пробачте мені..
Холодний вальс.. Я відчуваю, як мене переборює холод…І я.. Я… Я…
..Я прокинулась.. Зима?! О, ні! Невже я проспала?! Так.. Похорони.. Я не провела їх в останню путь.. Гризе совість.. І знову вальс, але вже не Осені… Зима.. Зима.. Зима володіє часом.. Крижані пір*їнки торкаються моїх губ.. Поцілунок? Холодний… І мені знову холодно.. Я не сплю.. Ні!! Я не хочу спати!! Я хочу побачити завершення вальсу.. А його немає.. Мені набридає сидіти в одному положенні.. Я вмощуюсь зручніше і…
…Холод?! Ти борешся зі мною?!.. Ангели.. Мене перемагає сон… Ні… Ні… Ні… Я не сплю.. Я не… Я…
«отче наш, що єси на небесах….»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214510
Рубрика:
дата надходження 05.10.2010
автор: Доця Люцифера