Зливаючись у темряві туману,
Стара потвора ходить по кутках.
В її очах лиш озеро обману
І гострий ніж у зморщених руках.
На кінчику ножа краплина крові
Кричить вона про неминучий слід
Убивства, що почалось із любові,
Про зірваний у мить любові плід.
І слід цей, навіть з часом не зникає,
Його не заберає круговерть.
Дитя, не народившись помирає
Без права на життя, лише на смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2010
автор: МариБула