Потягом...
Протягом цілої вічності рухаюсь.
Хто машиніст?
Та куди і до кого везе?
Серце-вагон
недоречних моїх мрієцінностей
Тінню невпинною
з міста у місто повзе...
Де той єдиний мій Зустрічний?
Де його кінь стоїть?
Дай мені руку.
Я вмію тримати.
Повір.
Дай захотіти від тебе нікуди не зниктути.
І не втікати від щастя в чужий зоревир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2010
автор: Мія