Скільки бруду, хули, нечистот,
Нарікань і зухвальства, гидоти
Було спущено на тетрапод,
Було прислано думи пороти,
Проклинати, співати ганьбу,
На пилюку їх терти, втішатись...
О, мій світе, навіщо живу,
Коли ти є нездатна на шати?
Грабувати всі душі людські,
Вихваляти примарні сюжети,
І видовбувать двері крихкі,
Пробиратись в душевні тенети.
Розтинати, рубати, трощить,
Замуровувать, м'яти, колоти...
І здається, вже все... Іще мить
Й ти зубудеш про свої висоти...
Ні! Не правда! Не знайдеться сил!
Ти є догма. Ти - небо розкрите!
Нам Тебе відкриває сам Син,
Ти живеш понад часом і світом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214863
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.10.2010
автор: Віктор Фінковський