Заритися у нірку,
Забитися в куток,
Накритися повітрям
І купою ниток.
Не бачити би лиць,
Не чути голосів.
Там промінь сонця - сміх,
А плач - там стук дощів
Тримай мене безсилля,
Нікуди не втечу,
Бо смерть ще не скосила -
Коритися буду.
Пусти мене свавілля,
Пусти лиха омано,
Бо я від тебе вільна,
Тобі я не підвладна.
Як істину хоча б одну,
Хтось пізнає́ коли,
У руки жар тому,
У серденько жаги.
Нап"ється хай образи,
Щоб не впустить чужу,
Ковтне недобрі фрази,
Вдягне міцну кору...
І хай іде поміж людей
Розказувати про добро,
Я ж проведу кілька ночей,
Собою вкривши дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214924
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2010
автор: Lilu_92