Ще мить - й тебе уже немає.
У мене тихо серце защемить.
Все так, як є. Любов не покидає,
а просто десь за небокрай летить.
Лишилось три хвилини на вибір.
А ти просто забрав моє серце.
Лиш підсвідомість, лиш інший вимір
Казали, що воно розіб"ється.
Та воно ж не скляне й не з льодини -
То ж тиха колиска дум!
Це і є покарання людини -
ПЕРЕЖИТЬ НАЙЧИСТІШИЙ СУМ.
ПЕРЕЖИТЬ, а ніяк не забути.
Ми - самі собі - дороговказ:
"Як чинити? З ким далі бути?"
Лиш не вмієм віддать наказ.
В цьому й є найцінніший досвід.
Не лиши його на самоті!
Найболючіше - вести дослід.
Найскладніше шукай в простоті.
Не розвіять свій сум роками.
А душа знов летить навскіс...
Тут не можна кривить думками!..
Шторм. На вічному морі сліз.
07.10.10 23.51
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215060
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2010
автор: Аліна Шевчук