В мені, напрочуд, сорому не має,
Того, що соціально-лікувальний,
Такого, що кати маніпулійні
Вирощують в синдром маніакальний.
Я зло для них, жахіття та турбота.
Та що поробиш, так зійшлася доля.
І все, що для катів отих робота,
Для мене – перші ліпші в небі зорі,
Які в таночок прижмуром веселим
Схопились жваво з місця танцювати.
І, що мені до катовій оселі,
Якщо я вмію зорі малювати?!
Але ж, у мене сорому не має,
І мої зорі самі собі місце
Під танок свій веселий обирають,
Барвінковим розсипавшись намистом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215095
Рубрика:
дата надходження 09.10.2010
автор: Это_я_Алечка