Ось і вона.
Несміло зайшла осяяна останнім сонячним промінням.
Ще почекати, чи йти далі?
Їй не хотілось повертатись.
Мусила.
Вже не дівчинка, але й жінкою не назвеш, вічно молода, сонячно-золотава, легка, інколи прохолодна, особливо зранку.
То похмура і різка, то палка і гаряча.
Бува гірко заплаче рясним дощем, та коли побачить барвисте розмаїття парасольок, починає усміхатися.
А разом з нею сміється сонце і все навкруги.
Це ж вона!
Така незбагнена, жіноча, непослідовна і примхлива, така різна – красуня Осінь.
24.10.2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215261
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2010
автор: Журба