Біжать роки й години довгі,
і всі ми гинем з почуттям.
Хіба оце все,люди добрі
ви називаєте життям?
Ми є народ той працьовитий,
який живе і буде жить!
Яке там горе,яке лихо,
ми знищемо його умить.
Земля є наша чудотворна,
що родить краще від усіх,
земля,то наче кінь проворний,
що простяглася звідусіль.
Люблю тебе,мій рідний краю,
люблю усе,що держиш ти,
і від хатинки аж до гаю,
з тобою поряд буду йти.
Моя ти ненько,Україна!
Ти наймиліша з від усіх.
Кохаю тебе,моя мила,
кохати буду цілий вік..
Ми всі живемо й будем жити,
не віддамо наш рідний дім,
коли ще й треба кров пролить,
то я буду тримать загін.
Я патріот!Скажи це вголос,
нехай бояться вогори.
Як із зернинки маєм колос,
так із пшениці буде хліб.
Як плаче немовля манюнє,
живи свій вік до забуття.
О Земле!ти моя красуня,
о Земле!ти моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215319
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.10.2010
автор: Стеблина Максим