Затих, не смієшся, сидиш в тишині,
Задумливий погляд, кудись в далечінь,
Слова розгубились, як друзі в війні ,
І чути в кімнаті лиш стук по вікні.
Серця поділили, на захід і схід,
Боротись за щастя не вміли,облиш,
І гордість безчесна окутала нас,
Щоб вже неминуче забули про час.
Куди наша доля тепер нас веде,
Де зорі і місяць, не світять тепер,
Не видно дороги, суцільна пітьма,
Лиш розпач і сльози навіюють страх .
Сумними очима малюєм пейзаж,
Він вказує путь, що веде у ту даль,
Де очі знайомі без усмішки тихо,
За мить із очей можуть змити печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: chornobile