Нема вже сліз, удари грізні,
Мов в ляльку не живу летять,
А ти стоїш, тобі всерівно,
Що кат мене вже добива.
Ти б сам із радістю кіл в серце,
Моє без сумніву забив,
Та лиш скажи мені мій милий,
Чим завинила я тобі.
Чому твої кохані очі,
Зрадливо скривились у мить,
Й забули про слова дівочі,
Що вірили тобі колись.
Та я вернусь, і не заплачу,
Тобі сповна я відімщусь,
І на могилі прочитаю,
Ім'я твоє вже, не своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: chornobile