Знову осінь задощила холодом на скронях
І день якоюсь мрячкою посивів ненароком,
Йде по осіннім дням, Святая мати Покрова,
Ступаючи по-маленьку в повітрі кроком.
Покриває всю землю, своїм білим покровом,
На весіллі , дівчину фатою, жінку хусткою,
Захищає Україну від ворогів омофором,
Щоб не була вона знов зруйнованою пусткою.
Гойдає на вітах Святую Покрову вітер,
Переміщає її на дахи наших домівок,
Дивиться вона із-за білих на небесах хмар,
Дає розраду нашим горячим головам.
Звертається душа за порадою до неї,
Шукає серце прихистку в своєму горі,
Молитовно, до образу Святої Покрови,
Тільки вір! І прийде на допомогу вона тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215502
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 11.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.