Осінь заплуталась у твОїх вУсах
Молочним запахом і неприродньо-синім небом.
ТвоЇ думки вгадати нині не беруся,
Бо Осінь, раптом, вигадує нОву потребу.
Потребу знищити усі зелені плями
З моЇх думок, із спогдів та мрій...
Я завмираю в позі Далай Лами.
А ти відчуй, немов Півбог - задій!
Злови раптово Вітер ти за пОлу,
Мене за руку витягни зі сну...
Посипле жовтим листям в дУшу і додОлу,
Любов моЮ ховаючи сумну...
Неначе Мавка вросту собою у дерев корУ
І знепритомнію... так, ніби вже виношую Дитя...
ВізьмЕш мене на руки і пІдеш на своЮ горУ,
Де я чекатиму, коли, навЕсні знов вернЕш мені Життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: LaLoba