Як тільки музика грає,
Лунає оркестру спів,
Я ніби перелітаю
Назад на кілька віків:
За лісом сонце сідає,
Тут панські хороми, сад,
У залі гомін лунає -
Мабуть, там вже маскарад.
Красуні-аристократки
Годують білих собак...
А я не мала і гадки,
Що тут чудово отак!
Аж в оксамитовій масці
До мене підходить Він.
Я знаю: це моє щастя,
І роблю низький уклін.
Кружляємо з ним у вальсі,
Щоразу мерщій, мерщій,
Дивлюсь на його я пальці,
Вирує радість в душі...
Спинімось, слухаєм скрипку,
Торкає ніжність серця.
У ставі плещуться рибки,
Немає щастю кінця....
Коханий жартом втікає,
Знаходжу швидко його....
Та раптом оркестр змовкає,
Нема нічого цього.
Казкова зникла примара,
Та щастя крапля мала
Від музики дивних чарів
Надію серцю дала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2010
автор: mind your mind