Чуєш вітер? Сконцентруйся на звук.
Сьогодні, можливо, той самий день,
Кінець всіх страждань, кінець усіх мук.
Ти вільний! Лети! Разом із вітром! В далень!
Відчуй шо навколо безкраїній простір,
Що ти з ним разом – одне ціле, давай!
Лети! ось гори, на них сніжна постіль,
Під ними тече чистий білий ручай.
І це все твоє, бери скільки хочеш,
Бери! Не соромся! Забудь про усіх,
Тут є тільки ти і далеко до ночі,
Коли все укриє зірок сріблий сніг.
Летиш? Лети! тільки на одну мить,
Уяви метушню земного життя,
Бачиш, все місто кудись зараз біжить?
Псують один одного…жорстка боротьба…
За територію, гроші, кохання і віру.
Вічна війна міліонів людей…
Подобається? Здається це просто жахливо!
А скільки в них ще безсонних ночей...
Забудь про це все, цих людей і це місто,
Памятай лише простір своїх вільних ідей,
Де ти вільний вітер, летиш егоїстом,
Ти вільний! Лети! Разом з вітром! В далень!
Відчуй що навколо безкраїній простір,
Що ти разом з ним –одне ціле! Давай!
Не можеш! Безкрилий тепер ти вже зовсім...
Це місто тебе зіпсувало...а жаль...
Тепер ти один з багатьох живих зомбі,
За течією пливеш...как брєвно!
Забудь свою думку...місту це не потрібно...
Місто без неї вже згнило давно...
Якщо ж захотілось життя – спробуй жити,
А раптом все вийде? Хоч трішки! На мить!
Відчуй що ти вітер, і що полетів ти...
Візьми свої мрії...і разом в політ...
20.09.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2010
автор: Андрій Бутенко