Мені наснився дивний сон-сидів один ти під вікном
Пив крепку каву із вином
Дививсь на зорі і шукав
Шукав її,чудну і ледь помітну
Чомусь не сяяла вона,
А ти чекав,всю ніч чекав,
Та довга ніч життям була
А хмара над зорею,
Немов би її доля їй шлях перекривала,
Щоб на твоє віконце,
Та зіронька не впала,
І навіть вдень за нею споглядала,
Вона від всього світу чомусь її ховала
Та ось чому?Сама того не знала
Тобі здавалось,що та зірка
Вже зовсім догорала.
Та ні,вона не догорала
Вона лиш сили набирала
Тож поки хмара сновигала
Своє тепло і світло сестрицям дарувала
Та ось сталося диво
Повіяв дивний вітер,він хмару підхопив
І десь поніс далеко.
Чудна і ледь помітна засяяла у небі
Вона не хоче падать до тебе на віконце,
Вона буде чекати,за обрій сяде сонце
Один ти сядеш під вікном
Наллєш два келихи з вином
Поглянеш в небо і знайдеш свою зорю
Чудну і ледь помітну,а вона...
Тобі тихенько посміхнеться
Своїм крилом до вуст торкнеться,
Зігріє всім своїм теплом,загляне в келихи з вином
І ніч кохання подарує,ось так і буде
Бо лиш вночі її шукаєш,під ранок забуваєш
А вона?Де вона вдень?
Хто її знає,лиш уночі вона панує
Вночі його цілує,вночі його кохає
Вночі його милує.Щаслива ніч
Міркуєм ми
Чому ж не разом вдень вони?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216182
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.10.2010
автор: Ольга Ратинська