Зайшов в кімнату,
увімкнув ліхтар,
Нічо живого не побачив...
Лише, висить під стелею кажан..
Він тут один,
нажаль не зрячий...
Зате на скільки в ньому
чіткий слух!
Він ритм і такт
всім тілом відчуває!
Але лінівий він...
червивий в ньому дух...
Створити справжність,
лінь не дозволяє...
Він не боїться темряви і мряки,
Своєї темряви,
і мряки свого слова,
Він в ній літає,
й забиває баки,
Що в нього вірш...
хоча це проза.
Гола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216365
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.10.2010
автор: Андрій Бутенко