Знов прийшла осінь і принесла холод
В деяких митців розпочався творчий голод
Нема ідей. Нема натхнення. Нема.
Ці всі сумні події віщують: скоро зима.
Навколо сонце. Раптом дощ. Настала ніч.
З її приходом у горах розтопили піч. В тій хаті тепло. Там люди щирі.
А зранку, коли проснешся видно гори милі.
Тут народжується пісня, що залишається в пам’яті народу.
Вона передаватиметься з роду до роду.
Коли її співатимуть, яснітиме блакить,
А зараз коли твориться – нехай вогонь горить.
З вогнем хай отримає ту теплоту і завзяття,
Щоб гріла і обпікала серце, немов саме багаття.
Щоб в душу осідала глибше ніж любов у серце,
І щоб було чути коли дух нації озветься.
Дух нації – сильний. Ми любим свободу.
Ми любим чесність, не баламутим воду.
Хай наша честь омиється росою
І завжди буде чистою водою.
Свідомість нашу очистим співом пісні.
Нехай нас поєднають взаємини ще більш тісні
Щоб брат за брата, сестра за сестру – горою ми стояли.
В житті. Насправді. А не лише в піснях, що ми співали.
Нехай навколо все накриється хвилею просвіти.
Ми живемо. Ми творимо. Нема куди правди діти.
Для нас ця осінь – нове натхнення.
Нехай над нами засвітиться нове знамення.
Ми любим світ. Ми любимо життя.
І хочеш залишити сліди свого буття.
Ми творим світ. Ми творимо життя.
Віримо, що наш шлях не до забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216452
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.10.2010
автор: AUROЯA