Подай мені руку над прірвою,
Бо недалеко вже край.
Поки серце жевріє з вірою,
Ти руку, прошу, подай!
Не стань в цю хвилину демоном,
В глибини не підштовхни.
Не переймайся - усе мине,
Бо віщими стануть сни.
До миті цієї зболено
Стелилась канва доріг.
Ще поле не переоране
Та скроні посріблив сніг.
Все думане-передумане
Туманами відпливло...
Подай же руку, тримай мене
Надійно, ще як не було.
Тож знову я буду щасливою,
І вже не бентежить край.
Буває ж зла доля мінливою...
Дай руку і не відпускай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2010
автор: Тамара Шкіндер