Не можна любити. Несила забути.
Гірчать поцілунки, тому, що останні.
Додати б ще краплю п`янкої отрути ,
Тієї, що зветься «взаємне кохання».
Не треба спішити. Іще до світанку
Сто двадцять секунд. Прикидатись огидно...
Ми нишком наліпимо пластир на ранку,
На ту, що у серці. Стороннім не видно...
А завтра підеш, начепивши усмішку,
Брехати, що дійсність нагадує казку.
Лиш серце (от лихо!) поболює трішки:
Напевно, забув поміняти пов`язку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2010
автор: Liliya Al*******