Я не вірив, що ти можеш так відпустити мрію...
Я не вірив!
Та, що мріяла так, як мабуть більш ніхто не вміє...
І у вирій...
Полетить мрія та мов з крилом перебитим птаха,
Буде важко
Вона мабуть з самого початку була невдаха...
Бідна пташка
Ми несли її вдвох ледь торкаючись крил руками
Ніжно-ніжно
Мов історія, з часом, вкривалась вона рядками
Дивовижно
Нас на крилах несла та мрія до сьомого неба
Ти злякалась...
Висоти і сказала, що мріяти так не треба
Мрія впала...
Я знайду в собі сили і мрію одну не лишу...
Надто мила
Я ненавиджу слово "забути" і слово "колишня"!
Зрозуміло?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2010
автор: MC_Yorick