Постукало минуле у вікно
Краплинами холодного дощу.
Мені тепер вже все одно… давно!
Але що було, того не прощу.
Катують підвіконня краплі болю…
І з пам’яті доноситься ледь чутно:
«Пусти, пусти мене скоріш на волю…»
То по тобі журба, ніби забута.
Навіщо ти згадав мене тепер,
Коли болить від інших почуттів?
Чому Кронос із пам’яті не стер
Усіх позаминулих прикрощів?
І приказка здається неправдива:
Що стерпіти я в силі всякий біль.
Бо де знайти і в кому того дива,
Яке відгонить смуток звідусіль?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217097
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: Троянда Пустелі