Незваний друг
Чого сумний бродяга міста?
Розумні очі повні сліз.
Сліди нашийника – намиста,
Домашній був, не бачив ліс.
Зайди, зігрій кістки старечі,
Бо шерсть руда в дірках від ран.
Це символічно так, до речі,
Ти сам прийшов під мій паркан.
Не бійся друг, клади дві лапи,
Прописка в нас тепер одна.
Обоє ми зазнали втрати,
Лягай клубочком вздовж рядна.
Не заважаєш тут нікому,
Лежи у теплому куті,
На двох розділимо ми втому.
Смакуй кісткове асорті…
18.10.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217212
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: Олексій Тичко