Один на один з собою.
Треба б спитати,як виходять з запою
Сьогоденні герої.
Чи вони вижили,
Чи просто брешуть,
Всім на забаву?
Я шукаю їх кожен день.
Дивлюся і в небо,
Не знаходжу!
І по крихті убиваю себе.
Тепер огорнула все
Пора смерті.
Вмирай,не вмирай,
Мусиш пам'ятати!Боятися й страждати.
Перший раз відчув
Так болісно...
Я лишився цноти,
Можливо наступного разу
Не буде боліти.
Огидна зараза
Огортає всіх,
Як фокус
З перевтіленням.
А я хапаю повітря,
Переводжу подих від страху.
Ніякою особливості.
Я просто псих.
День страшніше ночі
Я пригадую той почерк.
Хворію на нестачу вітамінів
Різних груп.
На додачу,собаки не захочуть жерти
Мій звітамінізірований труп.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217243
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: Микита Салапита