А тому що не буде вже радісно від дощу.
І жовтневого ранку хочеться кави і сліз.
І вже ні́куди йти...я ніку́ди себе не пущу,
Не підходь же до мене і в серце не лізь!
Вітер б"є по щоках, капюшон зачепає волосся.
Від косметики й втоми так хочеться в душ і у сон.
...Він мене обійняв, та йому це тільки здалося,
Ніч із листям кричать і кричать в унісон.
20.10.2010́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217259
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: Анна Кириленко