Тебе забрала найкоротша літня ніч,
Щоб зайвий раз незайве нагадати,
Що час уже на зиму повернув,
І треба всім належне ще віддати,
Відкинувши заслінки протиріч.
А в хаті знову тепло гріє піч,
І знову - сніг. Нема кого шукати.
Узяв - заграв би. Ліг би - то б заснув.
Узяв - і ліг. І сон міцніш за ґрати.
І довше довгих думаних сторіч.
І маревом торкнутися до пліч
І стрепенутись - щоб почула мати,
Що ти - вже є, у ній, її відчув
Любов і згоду радісно чекати
Життя... Бо більш нічого, в цьому річ,
Немає, крім життя...
Ти не забув...
І нам не варто цього забувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217364
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.10.2010
автор: Лариса Іллюк