Пад́уть з дерев вже неживі листки...
Тебе у плаття біле одягли,
Волосся гарне падає на плечі,
І руки білі, як крило лелече...
Та чом же радість не заходить в дім?
Чому лиш плач і горе скигле в нім?..
Чом мама б'ється біля ложа тв́ого
І задихається від болю неземного?..
В останню путь, а не до шлюбу?!!
Чому життя дає жорстоку згубу?
У своїх 20ть ти лиш розцвітала,
Плекала крила і до мрій злітала...
Така пекуча і велика втрата...
Добром душа була твоя багата.
Тож хай, Надійко, небо прихистить,
Яке сьогодні так дощами моросить...
21.10.10
Вічна пам'ять Безвушко Надії.
Моя студентка, дипломниця, цьогорічна випускниця
Тернопільського коледжу, чудова людина.
Щире співчуття батькам, рідним, друзям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217406
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.10.2010
автор: Оксана П.